Ваші перші враження коли потрапили в парламент?
Я довго до цього йшов. Перше враження, коли приймали присягу, емоційне – захоплювало подих.
Я пам’ятаю трансляцію засідання 1990 року, коли приймалася декларація про незалежність, Парламент виглядав по-іншому – всі депутати в діловому одязі, в залі тиша – абсолютне дотримання регламенту. Що відбувається сьогодні ви бачите. Парламент змінився. Він відображає стан сьогоднішнього українського суспільства.
Це добре чи погано?
Не можу сказати, що це критично, але рівень низький.
Якщо парламент відображає стан суспільства, на Вашу думку, чи можна стверджувати, що в нашому суспільстві теж відсутня системність?
Так, і якість людей аналогічно це відображає.
А чого не вистачає українському суспільству?
Всі наші проблеми від бідності і некомпетентності.
На Вашому офіційному сайті зазначено, що Ви ніколи не забуваєте місто, в якому народилися. А що саме Ви зробили для рідного краю?
Існує Фонд сприяння економічному розвитку регіону.
Головною метою діяльності Фонду є підвищення економічного потенціалу Вінниччини шляхом практичної реалізації програм соціального та економічного спрямування, а також підтримки відповідних законодавчих змін й інноваційних стратегій. Сьогодні Фонд займається переважно інфраструктурними проектами: благоустроєм центральних площ міст, встановленням дитячих майданчиків, підтримкою шкіл, ремонтом доріг. Також Фонд підтримує творчі та спортивні заходи для дітей і молоді.
Таким чином я намагаюсь допомагати своєму місту Липовець, звідки я родом, та округу №18, який мене обрав.
В 2012 році від якої партії Ви балотувалися?
В 2012 році я був самовисуванцем. Тоді не було тієї політичної сили, яку б я був готовий підтримати. На момент виборів 2014 року – ця сила з’явилась — це Партія «Блок Петра Порошенка».
В 2014 – БПП. Чому саме ця політична сила?
Вибір партії має бути свідомим рішенням. Це перша партія, до лав якої я вступив в моєму житті. Очевидно, що Петро Порошенко прийшов в політику не заради власного збагачення, а заради того, щоб навести лад у державі. Мені близька його життєва позиція. Петро Олексійович починав як бізнесмен і його життєві принципи співпадають з моїми.
Закон про реструктуризацію кредитів. Як так вийшло, що Ви «відділилися» від БПП?
Я неодноразово наголошував, що у нашого комітету (як до речі, в багатьох інших парламентських комітетах) немає базової стратегії, реформування фінансового сектору країни, але вона є у мене в голові. Тим більше я приймаю участь в робочих групах, поза межами нашого комітету. Якщо я бачу, що закон не співпадає з тими ідеями та планами, які в мене вже вибудувані, як стратегічні, то я не буду його підтримувати.
Як взагалі Ви встигаєте читати такі об’єми документів?
Спочатку читав, потім, зрозумівши, що фізично це неможливо та, порадившись зі «старожилами парламенту», концентруюсь на законах свого комітету. По іншим — читаю анотації, та шляхом телефонних дзвінків, зустрічей з депутатами, які їх писали, намагаюся зрозуміти ключові позиції, і тоді формую свою думку стосовно того чи іншого закону. Хоча, вважаю таку практику нелогічною і неправильною. В парламенті величезна кількість законів. Для порівняння – в першому скликанні українського парламенту було десь 500 законів за 5 років, ми ж 500 законів розглядаємо за півроку. Знову ж таки, це свідчить про недосконалість системи законотворення.
Якими якостями має володіти сучасний парламентар? Що він має знати, яка освіта має бути, якісь особисті риси?
Перше – він має бути юристом. Друге – компетентним у тій галузі, в якій він спеціалізується (членом комітету якого він є). Третє – повинен розуміти чого потребує відповідний ринок, бути практиком цього ринку. З особистих якостей – чесність , пріоритет країни на першому місці та стресостійкість.
Є така думка, що погано, коли до влади приходять олігархи, бізнесмени – краще, щоб це були люди з народу. Що Ви думаєте на рахунок цього?
Це має бути не обов’язково бізнесмен. Наприклад, просто хороший, компетентний менеджер, управлінець. Якщо така частина народних обранців була б домінуючою в цьому парламенті — вони задавали би тон. На жаль, зараз цього немає.
Яке Ваше ставлення до призначення іноземців на державні посади в країні?
Я вважаю, що не потрібно ділити людей за такими критеріями, як іноземці — не іноземці. Є інші критерії – компетентність і ефективність. На прикладі команди грузинів, можна сказати – вони ефективні, бо як іноземці менш заангажовані. Є результати – це головне.
Як Ваша родина ставиться до Вашої політичної діяльності?
Абсолютно спокійно, в родині цього навіть не помічають. Моє життя не змінилося.
Руслане Євгеновичу, ким Ви мріяли стати в дитинстві?
Як це не банально – політиком. Взагалі, будь-яке суспільство тримається на трьох «китах»: ідеологія, держава і господарювання. В залежності від того, яка складова домінує у визначений історичний період – туди й перетікають успішні люди. Моє дитинство пройшло в Радянському Союзі, тоді поняття успішності було таким: є органи виконавчої (партійної) влади, і ти, аби бути успішним, мав бути першим, другим, третім партійним секретарем. А в 90-ті роки це трансформувалося в інше поняття: бути успішним – значить бути бізнесменом. І це нормально для чоловіка бути успішним. В дитинстві мені здавалося, що успіх – це бути в партії. Мені не була близька сама ідеологія – мені була близька стратегія успіху.
Чому пішли вчитися саме на інженера, а потім на економіста?
Тому, що в мене математичний склад розуму. Я постійно займав призові місця на олімпіадах. Я не знаю, може це було продиктовано інтуїтивно-адаптивним підходом до життя – але по духу я все таки більше економіст.
Хто ваші батьки за освітою?
Вчителі. Мама — вчитель початкової школи, батько вчитель фізкультури.
Хто Ваша дружина? Як познайомились?
Дружина – моя однокласниця. Зустрічалися протягом останнього року школи, потім одружилися. Ми разом 25 років. Ми з дружиною з одного соціального класу: у нас схожі умови життя, зростання, одні життєві цінності, — в цьому секрет сімейного довголіття.
Які головні якості Вашої дружини?
Вірність сім’ї.
Чому навчаєте своїх дітей, які поради їм даєте?
Важливо створити можливості для їх самореалізації. Батьки не мають нав’язувати свої принципи, хоча це не завжди виходить. Моя задача як батька — дати їм гідну освіту, можливість відвідувати різноманітні гуртки, які вони хочуть. Давати їм відчуття того, що в них є друг, в моїй особі, який завжди порадить як краще.
А чому діти Вас вчать? Скільки їм років?
16,12 і 10. Вони знають по 5 мов. Краще за мене розбираються в IT-технологіях.
Чим Ви любите займатися у вільний час, якщо є він у Вас?
Дуже люблю не просто подорожувати, а отримувати цікаві враження від цих подорожей: навчатися, запозичувати цікаві ідеї в інших країнах та намагатися їх впровадити у нас.
Які якості найбільш всього Ви цінуєте в чоловіках?
Дотримання слова — «сказав-зробив», це дуже важливо. Це базовий принцип у чоловічих взаємостосунках, який переноситься в різні галузі та сфери.
А в жінках?
Створювати «плацдарм» для чоловіків. Мати мудрість зробити так, щоб чоловік себе відчував комфортно.
Які книжки Ви читаєте і які можете порекомендувати?
Можу виділити двох авторів: Федір Достоєвський та Герман Гессе. Обидва автори мають схильність до філософського аналізу життя в своїх творах. Я вважаю, що книжки, які потрібно читати людині має підказувати її внутрішній світ. Але рекомендувати можу обох цих авторів.
Плануєте повертатися в бізнес?
Я волів би займатися лише політикою, ходити до Верховної Ради. Але зараз дуже важка економічна ситуація в країні.
Які плани на майбутнє, ким Ви себе бачите через 5 років, чи є якісь політичні амбіції?
Так як склад особистості в мене більш системний, мені було б комфортніше бути у виконавчій владі. Я вважаю, що по кожній галузі законотворчої діяльності мала би бути чітка стратегія, деталізований підхід, проектне планування, як в бізнесі. В парламенті мені зараз комфортно, але коли в планах зробити щось глобально-реформаторське для країни, то це виконавча влада.
Хто на Вашу думку має ініціювати таке системне управління?
Рада коаліції, зокрема керівники комітетів мають ініціювати дискусію з Кабміном, Президентом, із залученням експертів.
Яку реформу вважаєте необхідною та важливою?
Суперважливо — реформа судового устрою, реформа по децентралізації, яка змінить суспільство докорінно. Також реформа силового блоку, правоохоронних структур, створення антикорупційного бюро. Люди мають не боятися жити. Має стати хорошим тоном — жити чесно. Також, вважаю за необхідне зробити таку систему оподаткування та дерегуляцію бізнесу, щоб працювати в Україні було цікаво для усього світу.
Скільки потрібно часу політику, щоб зорієнтуватися в парламенті та звітувати перед суспільством?
Як сказав один із великих топ-менеджерів — 2 місяці необхідно, щоб розібратися в будь-якій галузі, і півроку — щоб сперечатися на експертному рівні з тими, хто займався даним напрямком все життя.
Фото: сімейний архів Руслана Демчака
Текст: Наталія Павлова, Альона Сказкіна
http://grushevskogo5.com/
