Фінансова політика як основний напрям роботи

У Верховній Раді України VIII скликання Руслан Демчак працював у Комітеті з питань фінансової політики і банківської діяльності, де обіймав посаду заступника голови Комітету.

До предметів відання Комітету належали грошово-кредитна політика, банки та банківська діяльність, валютне регулювання, цінні папери та фондовий ринок, небанківські фінансові установи, фінансові ринки, платіжні системи та електронна комерція.

Саме цим значною мірою пояснюється тематичний профіль законодавчої роботи Демчака у 2014–2019 роках. Його ініціативи та поправки стосувалися не лише окремих банківських питань, а ширшого кола проблем фінансового ринку України — від стабільності банківської системи та кредитування до розвитку ринків капіталу й захисту споживачів фінансових послуг.

За даними аналітичного порталу «Слово і Діло», станом на 1 червня 2019 року за період роботи у Верховній Раді VIII скликання Руслан Демчак подав 114 законопроєктів, 1 075 поправок та 180 депутатських запитів.

Втім, сама кількість законопроєктів мало говорить про зміст парламентської роботи. Значно показовішим є те, які саме питання проходили через законодавчі ініціативи та поправки.

Банківська система: капіталізація, реструктуризація та відновлення

Одним із ключових напрямів роботи була банківська система України, яка у 2014–2016 роках перебувала під значним тиском економічної та фінансової кризи.

Серед законодавчих ініціатив цього періоду — законопроєкт №1564 «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків».

У парламентському архіві зафіксовано 16 пропозицій Руслана Демчака до таблиці поправок цього законопроєкту, з яких 11 були враховані повністю, одна — частково, ще дві враховані редакційно.

Наступним етапом стала робота над законопроєктом №6010 «Про спрощення процедур капіталізації та реорганізації банків». У таблиці поправок до другого читання зазначено 11 пропозицій Демчака, з яких 7 були враховані. Загалом до законопроєкту було подано 92 поправки.

Цей напрям роботи був пов'язаний із ширшим завданням — зробити банківський сектор спроможним працювати після масштабної кризи, забезпечити його стійкість та створити умови для подальшого відновлення кредитування.

Окремо варто згадати законодавчу роботу щодо відновлення кредитування. У парламентському архіві зафіксовано 31 пропозицію Демчака до законопроєкту №6027, з яких 25 були враховані повністю, ще три — частково та одна — редакційно.

Таким чином, у банківському напрямі йшлося не лише про стабільність самих банків. Питання капіталізації, реорганізації та управління кредитними ризиками безпосередньо пов'язувалося з можливістю банків повернутися до активного кредитування економіки.

Споживче кредитування: зрозумілі правила для позичальника

Окремим напрямом стало споживче кредитування.

У 2015 році був зареєстрований законопроєкт №2455 «Про споживче кредитування», одним із ініціаторів якого був Руслан Демчак. Під час парламентського розгляду він наголошував на необхідності детальніше врегулювати відносини між кредитодавцем і споживачем.

Йшлося, зокрема, про вимоги до реклами кредитів, оцінку кредитоспроможності позичальника, розкриття реальної вартості кредиту, умови договору та інші елементи, які безпосередньо впливають на рішення людини про отримання позики.

У парламентських обговореннях Демчак звертав увагу на проблему реклами кредитів, де приваблива ставка могла подаватися великим шрифтом, а додаткові умови — залишатися непомітними для споживача. Саме тому в законодавчій дискусії окреме місце посідала вимога до фінансових установ більш повно розкривати інформацію про вартість кредиту.

Закон «Про споживче кредитування» №1734-VIII був ухвалений у 2016 році.

Це один із прикладів, коли законодавча ініціатива, над якою працювали в парламенті, вийшла за межі дискусії та стала частиною чинного регулювання.

Сьогодні для людини, яка оформлює кредит, поняття реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту, комісій та інших платежів є звичною частиною інформації про фінансову послугу.

Те, що зараз може сприйматися як очевидна вимога до кредитодавця, у середині 2010-х років було предметом окремої законодавчої реформи.

«Кредит під 0%»: чому важлива не рекламна ставка, а повна вартість

Саме тут особливо добре видно практичне значення змін у регулюванні споживчого кредитування.

Реклама «кредит під 0%» або «0,01%» сама по собі не дозволяє зрозуміти, скільки людина фактично заплатить за позику. Якщо поряд існують комісії, обов'язкові платежі чи інші витрати, номінальна ставка може суттєво відрізнятися від реальної вартості кредиту.

Національний банк України сьогодні прямо вимагає від фінансових установ розкривати споживачеві інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, комісії та інші платежі. Регулятор також звертає увагу на неприпустимість реклами, яка створює оманливе враження про вартість кредиту лише завдяки привабливому показнику «0%» або «0,01%».

Це важливий приклад того, як питання, що обговорювалися в українському парламенті у 2015–2016 роках, згодом перетворилися на конкретні правила взаємодії фінансової установи та споживача.

Захист споживачів фінансових послуг

Ще один напрям — захист прав споживачів фінансових послуг.

У 2017 році під час розгляду законопроєкту №2456 Демчак як заступник голови профільного Комітету брав участь у парламентському обговоренні положень, що стосувалися договорів про фінансові послуги, відповідальності фінансових установ, контролю за дотриманням прав клієнтів та оцінки кредитоспроможності.

Під час дискусії він окремо звертав увагу на проблему реклами кредитів із формулюваннями на кшталт «нуль відсотків» та необхідність зробити фінансовий ринок більш прозорим для споживача.

У цьому ж контексті важливим був принцип, який сьогодні залишається одним із базових у фінансовому регулюванні: споживач має отримувати достатньо інформації, щоб порівняти фінансові пропозиції та оцінити свої майбутні витрати.

Окремою законодавчою ініціативою став законопроєкт №8055 «Про установу фінансового омбудсмена», одним із ініціаторів якого також був Демчак. Законопроєкт передбачав створення механізму позасудового врегулювання спорів між споживачами та постачальниками фінансових послуг.

Фінансова реструктуризація: можливість зберегти життєздатний бізнес

Для підприємств окреме значення мала законодавча робота у сфері фінансової реструктуризації.

31 березня 2016 року Верховна Рада розглядала законопроєкт №3555 «Про фінансову реструктуризацію». Руслан Демчак, як заступник голови Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності, був співдоповідачем під час його розгляду. Законопроєкт було прийнято за основу.

Його завданням було створити механізм для реструктуризації боргів підприємств, які мали проблеми з обслуговуванням кредитів, але залишалися потенційно життєздатними.

Для економіки це означало пошук альтернативи ситуації, коли фінансові проблеми підприємства автоматично призводять до його банкрутства, втрати робочих місць та подальшого скорочення кредитування.

Ця тема стала окремим напрямом законодавчої роботи й заслуговує на самостійний аналіз, оскільки питання фінансової реструктуризації та відновлення кредитування бізнесу залишаються актуальними і сьогодні.

Ринки капіталу, деривативи та нові фінансові інструменти

Ще один великий блок законодавчої діяльності стосувався ринків капіталу та фінансових інструментів.

У 2015 році Демчак був одним із ініціаторів законопроєкту №3498 щодо регульованих ринків та деривативів. 31 березня 2016 року він доповідав цей законопроєкт у Верховній Раді, після чого документ було прийнято за основу.

Розвиток ринку деривативів розглядався як частина ширшого завдання — створення сучасної інфраструктури ринку капіталу України, визначення правил роботи з фінансовими інструментами та наближення українського законодавства до європейської практики.

У 2018 році серед ініціатив Демчака був також законопроєкт №9035 «щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів». Він був зареєстрований 3 вересня 2018 року, а Руслан Демчак зазначений серед його ініціаторів.

Того ж періоду стосувалися й законодавчі пропозиції щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу.

Таким чином, робота з фінансовими інструментами не обмежувалася окремим законопроєктом про деривативи. Вона була частиною ширшої дискусії про те, як створити в Україні інфраструктуру, яка дозволила б бізнесу залучати капітал, а інвесторам — отримувати зрозумілі правила роботи на фінансовому ринку.

Фінансовий моніторинг та інші напрями

Фінансова діяльність парламенту VIII скликання охоплювала також питання фінансового моніторингу та протидії легалізації доходів.

Зокрема, у 2016 році був зареєстрований законопроєкт №4960, який стосувався уточнення окремих положень законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів. У лютому 2017 року Демчак доповідав цей законопроєкт у парламенті.

Окремі його законодавчі ініціативи та поправки стосувалися також електронних довірчих послуг, енергоефективності, дерегуляції бізнесу, бюджетної політики та залучення інвестицій. Тобто фінансова тематика перетиналася з ширшими питаннями економічного розвитку.

Від законопроєктів — до системи правил

Якщо подивитися на законодавчу роботу Руслана Демчака не як на окремий перелік номерів законопроєктів, а як на сукупність напрямів, можна побачити кілька наскрізних тем.

Перша — стабільність фінансової системи. Йдеться про капіталізацію, реорганізацію банків, управління кредитними ризиками та відновлення кредитування.

Друга — прозорість фінансових послуг. Споживче кредитування, реальна вартість кредиту, вимоги до договорів та реклама фінансових продуктів безпосередньо стосуються щоденних відносин між фінансовою установою та клієнтом.

Третя — доступ бізнесу до фінансування. Фінансова реструктуризація, відновлення кредитування та створення умов для залучення інвестицій були спрямовані вже не лише на захист окремого споживача, а на можливість підприємств продовжувати діяльність і залучати капітал.

Четверта — розвиток ринків капіталу. Деривативи, фінансові інструменти, захист інвесторів та інфраструктура організованих ринків стали частиною поступового формування сучаснішої моделі фінансового ринку України.

Не всі законодавчі ініціативи, подані у 2014–2019 роках, стали законами, і не всі запропоновані положення були реалізовані саме в запропонованій редакції. Проте частина тем продовжила розвиватися у наступних законодавчих та регуляторних змінах.

Саме тому архів парламентської роботи важливий не лише як історичний перелік законопроєктів. Він дозволяє побачити, які проблеми фінансового сектору Україна намагалася вирішити у середині 2010-х років і як ці питання трансформувалися у сучасне регулювання.

Для Руслана Демчака цей період став одним із етапів професійної роботи на стику фінансової політики, банківської системи, кредитування, інвестицій та розвитку ринків капіталу.