Сьогодні минає три роки, як Україна отримала безвізовий режим із країнами Європейського Союзу. Ми отримали не тільки можливість безперешкодного перетинання кордонів, а насамперед отримали вотум довіри з боку Європейського Союзу. Це стало сигналом, що наша країна на правильному шляху і може бути повноцінним членом європейського співтовариства.
Крім того, у 2019 році Верховна Рада затвердила у Конституції стратегічний курс України на членство в Європейському союзі й НАТО. В країні було започатковано чимало реформ, законодавство почало синхронізацію із єдиними стандартами законодавства ЄС.
Вважаю, це один з важливих здобутків команди п’ятого Президента України Петра Порошенко. Власне і сьогодні «Європейська Солідарність» чи не єдина політична сила, яка публічно і послідовно відстоює проєвропейський зовнішньополітичний рух нашої держави.
При цьому керівництво країни всіма своїми діями, нажаль, показує загальмування процесу поглиблення інтеграції України до ЄС. За рік Україна ще не отримала жодної допомоги від ЄС, а реальну інтеграцію в НАТО фактично поставили на паузу. Європейські партнери вже відмічають згортання широкого спектру впроваджених євроінтеграційних реформ.
Прикро, що наразі ситуація в Україні більше нагадує «Сізіфову працю» коли після того, як з’явився певний прогрес, усі зусилля можуть здатися марними і все починає відкочуватись назад. А запуск процесу можливий без жодних шансів на успіх.
