Культура та духовність, в моєму розумінні, – це коли країна розвиває свою національну самобутність, наші українські духовні традиції.
Ми маємо вкладати кошти на розвиток та популяризацію вітчизняного кіно та книговидавництва. Держава повинна фінансувати та співфінансувати виробників українського культурного продукту, а розподіл фінансів має бути відкритим та прозорим.
Громадські організації, активісти, мають долучатися до дослідження та захисту української історії.
Держава повинна створити умови та гарантії розвитку культури національних меншин. Створення умов для культурної комунікації та порозуміння закладе базис для національної взаємоповаги і є запорукою миру.
Створення помісної Православної церкви України стало остаточним звільнення з-під колоніальної залежності від Російської імперії. Це реалізація нашого права як вільного народу і ще один важливий крок утвердження незалежності. Українська Православна Церква разом з її цінностями має становити основу державної ідеології. Єдність церкви та держави – це базис для мирного життя в єдиній Україні. Ми також маємо з повагою ставитися до інших конфесій, адже кожен українець має право на вільне віросповідання.
Гармонія душі та тіла – це запорука сильної здорової нації. Тому моя позиція – створення базису – фінансування спортивно-оздоровчої інфраструктури (будівництво нових футбольних майданчиків, облаштування стадіонів, закупка спортивного інвентарю, встановлення тренажерів), підтримка спортсменів та спортивних заходів і активного дозвілля громад.
Ми маємо зробити це!
