Довіра до фінансового сектору та фінансова інтегрованість населення сьогодні все ще залишає бажати кращого. Об’єктивно всі розуміють причини, експерти пропонують іноді вкрай радикальні пропозиції, однак, питання все ще пробуксовує.

 

Нажаль, немає унікальної «пілюлі» аби вилікувати фінансовий сектор за один прийом ліків. «Хвороба недовіри» до фінансового ринку і власне до банківського, потребує комплексної терапії. Зокрема в законотворчому полі. Адже це єдина можливість встановити правила гри для всіх установ та прискорити реформування системи захисту прав споживачів фінансових послуг. 

 

Вже прийнято Закон №1734-VIII про споживче кредитування, який набрав чинності у червні цього року. Документ встановив нові стандарти розкриття інформації банками, передбачає конкретні санкції за порушення прав споживачів та кардинально змінює  відносини між споживачами та фінансовими установами.

 

Ще чекає на прийняття законопроект №2456-д щодо удосконалення захисту прав споживачів, який прийнято в першому читанні. Законопроектом пропонується зафіксувати повноваження державних органів щодо захисту споживачів фінансових послуг, встановити конкретні фінансові санкції та адміністративну відповідальність фінансових установ за порушення прав споживачів. Документ встановлює однакові вимоги до реклами послуг, розкриття інформації банками та небанківськими фінансовими установами та уповноважує регуляторів ринків визначати мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися споживачеві за кожним видом фінансової діяльності.

 

Крім того, такий важливий для ринку законопроект «Про установу фінансового омбудсмена» (*) тільки напрацьовується експертним колом. Адже, питання створення інституту фінансового омбудсмена – це не лише вимога часу, а європейська практика.

 

Новий законопроект «Про установу фінансового омбудсмена» передбачає імплементацію принципів передбачених Директивами ЄС, що в свою чергу є гарантією інтеграції до міжнародних мереж фінансового омбудсмена.

 

Згідно Директиви ЄС, серед основних принципів діяльності омбудсмена, передбачаються:

  • Стислі терміни розгляду справи (до 90 днів);
  • Відсутність потреби споживачу фінпослуг мати адвоката або представника для власного захисту;
  • Послуги фінансового омбудсмена для споживача є безкоштовними;
  • Фінансування установи здійснюється за рахунок внесків учасників фінринку;
  • 90% спорів вирішуються на етапі медіації;
  • Рішення фінансового омбудсмена є обов’язковими для фінансових установ. Не виконане добровільно рішення підлягає примусовому виконанню (виконавчий документ видається на підставі рішення суду);
  • Максимальне обмеження по сумі спору (не більше 100 мінімальних заробітних плат);
  • Прозорий механізм призначення фінансового омбудсмена (наглядовою радою, яка  включає делегованих представників регуляторів, ринку та споживачів);
  • Регулярна публічна звітність.

 

Система захисту прав споживачів фінансових послуг через фінансового омбудсмена вже працює в більш ніж сорока розвинених країнах по всьому світу. Досвід інших країн показує, що його формат роботи може бути у вигляді єдиного органу для всієї системи (Австралія, Нідерланди, Вірменія), як окремого органу для одного або більше сегментів (Польща, Швейцарія) або у якості складової частини регулятора (Іспанія, Мальта).

 

Додатковим кроком буде створення Національним банком України структури управління із відповідними фахівцями по захисту прав споживачів.

 

І на останок. Питання відновлення довіри до фінансового сектору – це спільна робота не тільки Уряду, регуляторів фінансового сектору, Парламенту, громадських організацій, але й самих споживачів. Як мінімум у напрямку підвищенні власної фінансової грамотності та відстоюванні своїх інтересів.

 

За даними досліджень USAID, 80% споживачів фінансових послуг не бажають ні до кого звертатись аби вирішити поточні фінансові питання, 30% споживачів взагалі відмовляються від послуг у разі виникнення проблем. Нажаль, така пасивна позиція, не вирішить та не змінить систему.

 

 

(*) В матеріалі використані дані Проектів USAID «Трансформація фінансового сектору», «Справедливе правосуддя», Звіт за результатами дослідження з питань споживчого кредитування в Україні.