За своїми розмірами державний сектор України є одним із найбільших у Європі. У нас функціонує більше 4000 суб’єктів господарювання державної частки.
У 2015 році Кабінет міністрів затвердив перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації (постанова Кабінету міністрів №271 від 12 травня 2015 року). За пропозиціями уповноважених органів управління до переліку було включено понад 300 державних об'єктів, які підлягають приватизації.
Зокрема підпадають під приватизацію підприємства добувної промисловості, енергетичної та нафтогазової, транспортної та будівельної галузей, сільського господарства, а також хімічної промисловості.
Однак, з огляду на досвід країн Організації економічного співробітництва та розвитку, процес приватизації зазвичай проходить доволі поступово. Наприклад, Іспанія здійснювала продаж державних підприємств майже 20 років. Реалізація програми приватизації в Канаді почалася у 1985 р. і триває до сьогоднішнього дня, при цьому до 1997 року було приватизовано лише 26 державних підприємств. У Великобританії команді Маргарет Тетчер за 10 років вдалося продати тільки 20 державних підприємств, у Мексиці за 6 років було приватизовано 150 компаній. Польща за весь приватизаційний період змогла зменшити частку державних підприємств до 70 компаній, тоді як на початку їх було 8453.
Але мабуть суттєва відмінність України в тому, що ми змушені продавати підприємства по демпінговій ціні 0,68 млрд дол. США за 300 підприємств. Тут грають роль і військовий конфлікт на Сході країни, й економічна криза, наслідком якої є необхідність шукати додаткові джерела доходів до державного бюджету.
Найбільш успішний досвід продажу державних компаній, що прямо вплинув практично на всі країни світу, належить Великобританії. Вона розпочала цей процес ще у 1979 році. Приватизація охопила такі великі компанії, як British Airways, British Gas, British Petroleum, British Steel, а також підприємства комунального господарства. Програма з приватизації тривала до 1995 року і принесла державі 134 млрд дол. У результаті великомасштабної британської приватизації розміри державного сектора скоротилися на 2/3. При цьому, Великобританія збільшила кількість індивідуальних акціонерів з 4 млн осіб у 1983 році до майже 10 млн у 1995 р.
Показовою була стратегія уряду Тетчер, яка передбачала створення доступних акцій для дрібних акціонерів. Це дозволило розповсюджувати їх серед населення, що також сприяло наступному сприятливому психологічному клімату для подальших емісій. Таким чином, наприклад, акції компанії British Telecom були продані майже двом мільйонам осіб, у тому числі 200 тисячам співробітникам самої компанії.
Це дуже актуально для України, де в умовах кризи банківського сектора фізичні особи втратили останню можливість пасивних інвестицій у формі депозитів. Таким чином могли б з’являтися нові інвестиційні інструменти.
Питання приватизації державних підприємств для України сьогодні вкрай актуальне. З одного боку, існуючі державні активи – це масштабне джерело корупції, оскільки більшість з них працюють в інтересах окремих бізнес-груп, з іншого боку, велика частка є просто збитковими. А наша держава, на жаль, немає грошей на їхній розвиток. Наприклад, збитки найбільших держкомпаній у 2014 році становили 101 млрд грн, у першому кварталі 2015 року – 9,7 мільярда гривень.
З метою попередження подальшого руйнування та занепаду підприємств потрібна передача новим власникам, які мотивовані в розвитку та прибутковості.
Для проведення якісної процедури приватизації державних підприємств в Україні вважаю за необхідне:
- врешті-решт проголосувати Верховною Радою законопроект №2319 про приватизацію державних підприємств, який 8 грудня 2015 у десятий раз не було проголосовано(!);
- врахувати досвід інших країн, зокрема Великобританії, у частині системи регулювання діяльності природних монополій у післяприватизаційний період, що включало ліцензування та контроль над цінами.
112.ua
